Працівник під час виконання роботи може користуватися майном, обладнанням, інструментами та матеріалами роботодавця.
Якщо підприємство вважає, що йому завдано матеріальної шкоди, це не означає автоматично, що працівник повинен компенсувати всю заявлену суму.
Питання матеріальної відповідальності повинно вирішуватися відповідно до законодавства та з урахуванням конкретних обставин.
Для оцінки ситуації важливо з'ясувати:
чи справді існує матеріальна шкода;
у чому саме вона полягає;
який її розмір;
чи пов'язана вона з діями або бездіяльністю працівника;
чи є вина працівника;
чи існує причинний зв'язок;
чи були належні умови для виконання роботи;
чи не існують обставини, які виключають або обмежують відповідальність.
Необхідно розрізняти:
помилку працівника;
порушення трудової дисципліни;
факт матеріальної шкоди;
юридичний обов'язок відшкодувати шкоду.
Це різні поняття.
Тому твердження «через тебе зіпсований матеріал, отже ти повинен заплатити» саме по собі не встановлює юридичного обов'язку працівника.
Трудове законодавство передбачає різні види та межі матеріальної відповідальності працівників.
Загальним правилом є обмежена матеріальна відповідальність.
Повна матеріальна відповідальність можлива лише у випадках, передбачених законодавством.
Тому перед підписанням будь-якого документа про відшкодування шкоди працівнику варто з'ясувати правову підставу, на якій від нього вимагають кошти.
Працівнику варто попросити надати документи, які підтверджують:
факт нестачі;
її розмір;
обставини виникнення;
результати інвентаризації, якщо вона проводилася;
передачу майна працівнику;
підстави покладення відповідальності саме на цього працівника.
Не слід автоматично погоджуватися з розрахунком роботодавця без можливості його перевірити.
Якщо роботодавець просить працівника надати пояснення, найкраще викладати лише достовірні факти.
Не потрібно:
визнавати те, чого працівник не робив;
погоджуватися з неперевіреною сумою;
підписувати незрозумілий документ;
використовувати емоційні формулювання;
вигадувати пояснення.
Якщо працівник не погоджується з висновками роботодавця, це можна прямо зазначити.
Утримання із заробітної плати допускаються лише у випадках та порядку, передбачених законодавством.
Якщо із зарплати працівника утримуються кошти через нібито завдану шкоду, варто перевірити:
підставу утримання;
суму;
відповідний наказ або інший документ;
розрахунок;
дотримання встановленої процедури.
У подібних ситуаціях можуть мати значення:
накладні;
акти;
інвентаризаційні документи;
документи передачі майна;
журнали обліку;
акти списання;
фотографії;
відеозаписи;
листування;
письмові пояснення;
документи щодо умов виконання роботи.
Вимога роботодавця — ще не доказ вини працівника.
У кожній конкретній ситуації необхідно встановити:
Що сталося?
Яка шкода виникла?
Який її розмір?
Хто її спричинив?
Які докази це підтверджують?
Яка норма закону передбачає відповідальність?
Саме такий підхід є основою справедливого вирішення трудового спору.
Основні правила матеріальної відповідальності працівників містяться у Кодексі законів про працю України.
Матеріал має інформаційний характер і не є індивідуальною юридичною консультацією.